Дезінформація та пропаганда щодо українських ультраправих в Україні та Словаччині

ГО «Інтерньюз-Україна» спільно з фахівцями словацьких аналітичних центрів Adapt Institute та Infosecurity.sk презентують дослідження «Дезінформація та пропаганда щодо українських ультраправих в Україні та Словаччині». Експерти з’ясували, як місцеві прокремлівські актори поширюють російську пропаганду в українському та словацькому інформаційному середовищі.

Повний текст дослідження

Аналітичний звіт допомагає зрозуміти, як прокремлівські актори в обох країнах конструювали образ України із часів Революції Гідності через специфічний і один із ключових наративів російської пропаганди — про «глибокий вплив ультраправих в Україні». Цей наратив присутній у Словаччині та Україні протягом усіх дев’яти років війни — російські офіційні особи подають його як причину воєнного вторгнення Росії в Україну. Згодом його поширюють як російські політичні лідери, так і словацькі та українські прокремлівські діячі.

Експерти проаналізували прокремлівські Facebook-дописи та з’ясували:

які теми та субнаративи формували головний досліджуваний наратив протягом періоду моніторингу;
які актори були найбільш активними та ефективними в його формуванні;
що спільного та відмінного у формуванні наративу в словацькому й українському інформаційному просторі.

Ключові результати дослідження:

В обох країнах роспропаганда постійно використовувала наратив про вплив ультраправих в Україні. У 2021-му він досягнув піку в українському інфопросторі, а у 2022-му — у Словаччині.
Через повномасштабну війну Росії проти України збільшилася кількість згадок про українських ультраправих у Словаччині. Завдяки залученню держави в інфосередовище та блокуванню деяких акторів у 2022-му в Україні прокремлівські наративи поширювали менше.
Найактивнішим поширювачем наративу в Словаччині було посольство Росії (149 дописів). В Україні найбільше публікацій зробили ресурси «Українські новини» («Новости Украины») (38 дописів), «Олесь Бузина — Громада» (31 допис) та «Перший Козацький» (27 дописів). Крім того, найбільший вплив мали проросійський блогер Андрій Іванов, «Саша Псіх — політика як вона є» та ресурс «Полк Победы».
У Словаччині наратив найчастіше поширювали як субнаративи про «злочинну діяльність ультраправих організацій», «діяльність ультраправих у війні на Донбасі (і в Криму)» та «ультраправу політичну еліту України».
В обох державах прокремлівські актори намагалися дискредитувати українську політичну еліту та військових — а отже, оборону країни від російської окупації через звинувачення в симпатіях до ультраправих.
Ще однією спільною рисою була велика частка дописів, присвячених українським ультраправим і подіям XX століття. Однак, на відміну від Словаччини, в Україні історичний ревізіонізм виконував ще одне завдання — ділив Україну на Захід і Схід.
Важливою відмінністю також є присутність релігійних акторів. Українська православна церква Московського патріархату сприяла поширенню досліджуваного наративу в аналізований період.

Повний текст дослідження

Дослідження проводилося в межах проєкту «Зміст, розвиток і поширення центрального легітимізуючого наративу кремлівської пропаганди в Словаччині та Україні» (Obsah, vývoj a šírenie ústredného legitimizačného naratívu kremľskej propagandy na Slovensku a Ukrajine) на підставі договору № MVZP/2022/2/1 про надання субсидії у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики Словацької Республіки в межах компетенції Міністерства закордонних та європейських справ Словацької Республіки.

Висловлені думки та заяви не відображають офіційної позиції Міністерства закордонних та європейських справ Словацької Республіки. Відповідальність за зміст статті несуть виключно автори.