preloader
search-icon

Історії сміливців

Медійники-поборники свободи преси

Багато журналістів щодня ризикують своїм життям, зазнають переслідувань і жорсткої цензури. Нині 480 медійників перебувають за ґратами, 61 з яких ув'язнили у 2022-му.

Розповідаємо історії сміливих журналістів-розслідувачів, які попри значні утиски знайшли в собі сили розповідати правду.

1. Дапо Олоруньомі

Нігерійський журналіст, засновник успішного онлайн-видання Premium Times. Дапо долучився до формування інтернет-журналістики в Нігерії та створив місцевий Центр журналістських розслідувань.

Окрім цього, Олоруньомі працював у кількох незалежних виданнях, через що його вигнали до США. Під час вимушеного вигнання став директором програм для Африки в Інституті Панос. У цей час Дапо отримав нагороду Міжнародного редактора року.

Після повернення до Нігерії у 2004-му Олоруньомі працював директором проєкту Freedom House. Пізніше став політичним директором і керівником апарату Виконавчого голови Комісії з економічних та фінансових злочинів (EFCC).

«Життя Дапо — хроніка подій, шлях журналістики поєднується з активізмом. Це подорож прогресивними долинами й гірськими вершинами. Його плем’я журналістів, а їх небагато, привнесло в журналістику інтелектуальний настрій», — писав про нього африканський політик Асіваджу Бола Тінубу.

У 2005-му Дапо заснував премію «Wole Soyinka Investigative Reporting Award», яка у 2008-му стала Центром журналістських розслідувань «Воле Сойинка» (WSCIJ). Він підтримав створення матеріалів, які висвітлюють корупцію та порушення законодавства й прав людини.

Серед нагород Дапо — Премія центру Pen (Захід) «Свобода письма» (1996), Премія за свободу преси Національної асоціації чорношкірих журналістів (1996) та Міжнародна премія CPJ за свободу преси (2020).

2. Катерина Борисевич

«Я часто чую, що мені майже слід радіти, що я отримала шість місяців. Я не дуже розумію, чому я маю бути такою щасливою, тому що шість місяців мого життя для мене важливі. Можливо, хтось хоче їх подарувати СІЗО чи колонії, але я не збиралася комусь віддавати своє життя», — розповідає журналістка білоруського порталу Tut.by Катерина Борисевич.

19 листопада 2020-гоїї затримали силовики, а Генеральна прокуратура Білорусі повідомила про порушення кримінальної справи за «розголошення лікарської таємниці» та «надання неправдивої інформації».

Разом із лікарем швидкої допомоги Артемом Сорокіним Катерина розповіла про справжню причину загибелі активіста Романа Бондаренка, якого силовики забили до смерті в ніч із 11 на 12 листопада. Інформація про відсутність алкоголю у крові загиблого суперечила офіційним даним держорганів про алкогольну інтоксикацію.

Журналістку засудили до 6 місяців позбавлення волі, а лікаря — до 2 із відстрочкою. У відповідь на це журналісти Tut.by та лікарі провели акцію: стали обличчям до стіни й взяли в руки аркуші з написом «0‰». «Нуль проміле» — так називалася справа Романа Бондаренка.

За три місяці Катерину та Артема звільнили. Утім білоруська влада поставила Борисевич на облік як особу, «схильну до екстремізму», а ресурс Tut.by заблокувала.

«За один день ми втратили один із найбільших інтернет-ресурсів країни, який щодня відвідувало 3 млн людей. Цифра говорить сама за себе й за ту любов, яку виявляє читач до Tut.by».

3. Хесус Бланкорнелас

Мексиканський репортер, відомий матеріалами про корупцію у федеральних органах влади, організовану злочинність та наркоторгівлю. Los Angeles Times і Комітет захисту журналістів назвав Хесуса «духовним хрещеним батьком сучасної мексиканської журналістики» та одним із найяскравіших захисників свободи преси в Мексиці.

Отримав визнання від ООН, Репортерів без кордонів та Міжамериканської асоціації преси за внесок у свободу вираження поглядів у країні, де незалежних репортерів регулярно вбивають.

Розпочав кар'єру як спортивний редактор газет, а згодом сконцентрувався на розслідуваннях. Газета ABC, яку заснував Хесус, розповідала про корупцію мексиканського уряду.

Бланкорнелас — один із перших мексиканських журналістів, які викрили сумнозвісний наркокартель Арельяно Фелікса в Тіхуані. Він опублікував фотографії лідерів і написав про корупційні зв'язки наркодилерів та чиновників. «Якщо я перестану говорити, що вони роблять, вони подумають: “Цей хлопець здався”. Якщо вони це побачать, то зроблять те саме з іншими журналістами. Для мене писати про них — це як страхувати своє життя», — розповідав Хесус про наркодилерів.

У 1996 р. Бланкорнелас став одним із чотирьох лауреатів Міжнародної премії за свободу преси, а за 3 роки — лауреатом Всесвітньої премії за свободу преси ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано.

У березні 2005 р. він отримав премію Деніела Перла за мужність і чесність у журналістиці. «Є інші, які заслуговують на цю нагороду більше, ніж я. Але чомусь вони обрали мене, і я отримую її в ім’я інших, хто висвітлює подібні речі», — сказав Хесус під час церемонії нагородження.

4. Марія Ресса

Титулована журналістка та письменниця з Філіппін. Через висвітлення зловживань влади, застосування насильства та посилення авторитаризму в країні зазнала постійних політичних переслідувань і арештів. За мужність і боротьбу з дезінформацією та фейками Марія потрапила до списку «Людиною року 2018» та стала однією з найвпливовіших жінок століття за версією Time.

У 2012 р. Ресса запустила впливовий сайт Rappler. На ньому вона критикувала політику президента Родріго Дутерте, розповідала про позасудові вбивства, корупцію в уряді та порушення прав людини.

«Свобода преси стосується не тільки журналістів, чи не так? Вона стосується не тільки нас, мене та Rappler. Свобода преси є... основою прав кожного філіппінця на правду, щоби ми могли притягувати сильних світу цього до відповідальності»

Вперше журналістку заарештували 13 лютого 2019-го. Відтоді її залякував уряд і цькували тролі в соцмережах. У жовтні 2021-го Марія разом з іншою журналісткою отримала Нобелівську премію миру за «зусилля із захисту свободи слова, яка є передумовою демократії та міцного миру».

Книги

  • «Насіння терору: розповідь очевидця про новітній операційний центр Аль-Каїди в Південно-Східній Азії» (2004);
  • «Від бен Ладена до Facebook: 10 днів викрадення, 10 років тероризму» (2013);
  • «Як протистояти диктатору. Боротьба за наше майбутнє» (2022).
5. Густаво Горріті

Провідний латиноамериканський журналіст-розслідувач. Засновник IDL-Reporteros — онлайн-газети, яка спеціалізується на розслідуваннях корупції в Перу.

Через Історії про зв’язки перуанського уряду та регіональних наркоторговців Густаво погрожували та переслідували. У 1992-му його викрала армія. Міжнародні протести змусили тодішнього президента Перу спочатку визнати його затримання, а потім звільнити.

Згодом Горріті виїхав до США і працював старшим юристом Фонду Карнегі за міжнародний мир. У 1996-му оселився в Панамі, де продовжив публікувати розслідування попри спроби уряду його депортувати. А у 2001-му, після зміни влади, повернувся в Перу й очолив розслідувальний напрям в IDL-Reporteros. З моменту заснування це медіа ініціювало понад 500 розслідувань у Перу і зараз входить до Глобальної мережі журналістських розслідувань.

Горріті — лауреат Міжнародної премії за свободу преси та премії Марії Мурс Кабот Колумбійського університету, найстарішої у світі журналістської премії за «розвиток свободи преси та міжамериканського взаєморозуміння».

Підготовлено за матеріалами