preloader
search-icon

Медіалайфхак

(Не) очевидні лайфхаки для якісного фактчекінгу

Фактчекінг на точність та правдивість — фундаментальна частина журналістики. Це процес відсіювання фактів від чуток, вигадок від суті та/або розкриття того, що хтось хотів би приховати.

Чому це важливо? Журналіст працює із сирими, необробленими даними. Досліджує, проводить інтерв'ю, спостерігає, після чого дає своїй аудиторії факти та готову історію. Якщо надавати неперевірену інформацію, можна втратити довіру, спричинити непорозуміння, завдати шкоди власній репутації чи репутації героїв. А іноді — навіть змінити хід історії.

Перш ніж почати перевірку фактів, розберімося, що призводить до неточностей. Спікер вебінару «Фактчекінг для журналістів. Доступ до інформації в умовах надзвичайної ситуації» озвучив основні помилки журналістів:

  1. Вигадування — коли журналіст припускає, а не перевіряє, пише, що люди могли сказати, а не бере інтерв'ю, перебільшує, аби надати історії яскравості. Журналістика — це не літературна творчість, журналіст відповідає за кожне написане ним слово. Якщо ви пишете брехню, викривляєте факти, додаєте плутанини замість того, щоби прояснити питання, — це не журналістика. Основою вашої роботи має бути точність і перевірка фактів.
  2. Самовпевненість — коли журналіст керується своїм шостим чуттям замість того, аби перевірити факти.
  3. Недбалість — коли журналіст не перевіряє, чи правильно написав імена, прізвища, цифри тощо. Хоч це й базові речі, але ними найчастіше нехтують.
  4. Довірливість — коли репутація журналіста залежить від чиєїсь компетенції. Репортер не має вірити на слово, навіть якщо інформацію надала публічна особа, яка називає себе експертом, адже це не гарантує правдивості фактів. Щоби дізнатися істину, завжди перевіряйте!
  5. Непорозуміння — навіть невеликі розбіжності в значеннях можуть мати серйозні наслідки. Якщо людину підозрюють у скоєнні злочину, неправильно говорити, що її звинувачують. Точність — обов'язковий інструмент журналіста.

На що звертати увагу під час фактчекінгу?

  • Публічні заяви та твердження. Перевіряйте саме факти, а не суб'єктивні судження чи висловлювання.
  • Тексти. Визначте першоджерело та/або автора тексту, перевірте правдивість і надійність ресурсу, на якому опублікований матеріал. Зверніть увагу на деталі, факти, дати подій і заяв, про які йдеться в тексті.
  • Зображення. Алгоритм схожий до перевірки текстів — визначте автора та першоджерело зображення, дату, місце та час його створення; а також підтвердження, що світлина відповідає зазначеній про неї інформації.
  • Відео. З'ясуйте джерело, місце подій, зображених на відео, та перевірте дати.

А тепер перейдімо до лайфхаків, які допоможуть перевірити факти:

  1. Правило фактчекінгу № 1: не вірте на слово. Журналіст має скептично ставитися до будь-якої інформації. Навіть якщо джерело перевірене й було надійним у минулому, не втрачайте пильність і не порушуйте власні стандарти — завжди ретельно вивчайте інформацію.
  2. Абстрагуйтеся від особистого. Іноді ви, як журналіст, можете бути перешкодою для донесення правдивої інформації. Наприклад, ваш особистий інтерес до теми перевищує журналістський. Або ви починаєте досліджувати тему, тому що уявляєте бажаний результат. Суб’єктивність стає на заваді під час створення якісного журналістського матеріалу. Будьте чесними із собою щодо власних інтересів, адже аудиторія все помітить. Ваше завдання — донести факти, щоби люди могли сформувати власну думку.
  3. Дотримуйтеся правила двох надійних джерел. Усі факти підтверджуйте мінімум двома надійними джерелами.
  4. Не покладайтеся на новини, вони можуть помилятися. Деякі медіа просто копіпастять новини. Якщо ви сліпо переписуєте неперевірену інформацію, довіряючи комусь (навіть авторитетному медіа), — ризикуєте власною репутацією та можете підвести свою аудиторію.
  5. Розширюйте зону для пошуку. Перш ніж писати про щось, подивіться матеріали інших журналістів на цю тему. Особливу увагу звертайте на надійність джерела, але завжди ретельно вивчайте інформацію.
  6. Ви можете це підтвердити? За необхідності журналіст має надати підтвердження вказаної у своїй статті інформації. Якщо таких підтверджень немає — не публікуйте.
  7. Завжди звертайтеся до першоджерел та залучайте експертів. Якщо хтось публікує новину з посиланням на авторитетне джерело, перейдіть на сайт і спробуйте знайти оригінал новини, аби переконатися, що меседж не перекрутили.
  8. Задайте собі ключові питання. Що/де ще я можу подивитися? З ким ще можу поговорити? Чи збалансована моя історія? Чи відповідає заголовок змісту?
  9. Звертайте увагу на дрібниці. Перевіряйте дати, правопис, імена, цифри, статистику. Не забувайте, хто, що, чому, де, коли і як.
  10. Фотофейки. Є декілька способів, щоби їх розпізнати:

    — У браузері Google Chrome можна скористатися функцією «Знайти це зображення в Google», натиснувши на фото. Так ви зможете побачити дату публікації та перевірити оригінальність зображення.

    — Відкрийте розділ «Зображення» у Google-пошуку та перетягніть до нього потрібну світлину, і пошукова система покаже всю інформацію про нього.

  11. Відеофейки. Це важче, ніж розпізнати фотофейк, але можна скористатися покроковою інструкцією від ресурсу «StopFake». Ось деякі з порад:

    — Якщо ви переглядаєте вбудоване YouTube-відео на іншому сайті, перейдіть безпосередньо на YouTube. Там ви зможете знайти більше інформації про відео, зокрема, чи збігаються дати публікації відео на YouTube та іншому сайті.

    — Під час перегляду звертайте увагу на деталі назви об'єктів, автомобільні номери, вуличні таблички. Якщо вказане місце фільмування, порівняйте його з іншими зображеннями чи відео з цієї місцевості, щоби побачити, чи справді це відео було знято в зазначеному місці.

    — Зробіть скриншот найбільш яскравого моменту з відео та перевірте його вищезазначеними способами для фотофейків. Можливо, хтось раніше використовував його для написання новини.