preloader
search-icon

МЕДІАЛАЙФХАК

7 історій ув'язнених письменників/-ниць

15 листопада світ відзначає Міжнародний день письменників і письменниць, які знаходяться в ув'язненні. За даними PEN America, у 2020 р. щонайменше 273 письменників, науковців і громадських інтелектуалів у 35 країнах ув’язнили й несправедливо утримували під вартою. Щоби привернути увагу до цієї проблеми ми підготували історії несправедливо засуджених і ув'язнених українських і закордонних письменників і письменниць.

1. Олег Сенцов

Відомий режисер і письменник, перший українець, який отримав премію Андрія Сахарова за свободу думки.

У 2008‒2009 рр. дебютував у кіно, а на екранах з’явилися його перші короткометражні фільми «Добре ловиться рибка-бананка» і «Ріг бика». У 2012 р. зняв перший повнометражний фільм «Гамер», який представив на міжнародному фестивалі в Роттердамі.

Брав активну участь у Євромайдані. У лютому 2014 р. у Сімферополі Сенцов передавав продукти та предмети першої необхідності заблокованим українським військовим частинам у Криму. 10 травня 2014 р. його заарештували за підозрою в тероризмі, а 25 серпня 2015 р. засудили до 20 років ув’язнення за звинуваченням в організації терактів в Криму.

«Мене кинули в мікроавтобус, з мішком на голові привезли в будівлю колишнього СБУ на бульварі Івана Франка. Почався дуже жорсткий допит, мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався підривати пам'ятники. Почали бити ногами, руками, кийками, лежачи та сидячи. Коли я відмовився говорити, почали застосовувати удушення. Душили пакетами. Душили 4 рази»

У цей час виходить книжка автобіографічних оповідань російською: «Автобиография», «Собака», «Детство», «Больничка», «Школа», «Завещание», «Бабушка» і «Макары».

14 травня 2018 р. Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв'язнів із російських в'язниць. На його підтримку виступили відомі політики, правозахисники, журналісти, режисери, актори й музиканти.

Звільнений 7 вересня 2019 р. в межах обміну утримуваними особами між Росією та Україною в форматі «35 на 35».

«Просто знайте, що я той цвях, який не зігнеться!»

Книги

  • «Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки» (2020 р.)
  • «Другу також варто придбати» (2020 р.)
  • «Маркетер» (2019 р.)
  • «Жизня» (2019 р.)
  • «Купіть книгу, вона смішна» (2016 р.)
2. Станіслав Асєєв

Письменник, журналіст і блогер. З 2015 р. писав матеріали для «Українського тижня», «Дзеркала тижня», «Української правди», проєкту «Радіо Донбас.Реалії» про життя на окупованому Донбасі під псевдонімом «Станіслав Васін».

11 травня 2017 р. викрадений і ув’язнений на території ОРДЛО за звинувачення у «шпигунстві» й до визнання затримання утримувався в підвалі «МГБ», де зазнав катувань. За цей час він писав матеріали та листи під контролем бойовиків.

«Страх займає особливе місце в житті ув'язнених. Перш за все тому, що це не життя, а саме система, яка покликана шляхом репресій та примусу пригнітити особистість, розчинити її в загальному котлі фраз «обличчям до стіни!», «голову вниз!» та підкорити єдиній моделі поведінки. І в цій моделі існує тільки одне – воля адміністрації»

Станіслава звільнили в межах обміну політв’язнями 29 грудня 2019 р.

Письменник описав тортури у в’язниці «Ізоляція» у книзі «”Світлий Шлях”»: історія одного концтабору». А у 2021 р. за збірку есеїв «В ізоляції» про життя окупованого Донецькаавтор отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка в номінації «Публіцистика, журналістика». Лауреат премії «Вільна преса Східної Європи» у 2020 р.

Книги

  • «”Світлий Шлях”: історія одного концтабору» (2020 р.)
  • Збірка есеїв «В Ізоляції» (2018 р.)
  • «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (2016 р.)
3. Дмитро Строцев

Білоруський поет, громадський активіст, куратор культурного фестивалю «Памежжа», керівник літературного проєкту «Мінська Школа».

Брав активну участь в акціях протесту проти фальсифікації виборів у Білорусі. Розповідав про ситуацію в країні через вірші.

«Усі ці роки народ шукав свою мову протесту, мову своєї гідності. Зараз відбулося народження нової спільноти», — коментує Дмитро Строцев виданню Українська Правда.

Зник 21 жовтня 2020 р. Пізніше родичі знайшли його ім’я у списках затриманих Центру утримання правопорушників. Був ув'язнений на 13 діб.

Його книга есеїв «Belarus: motstandets konst» («Мистецтво народної непокори») вже вийшла шведською мовою. Поетична збірка «Belarus omkullkastat» («Білорусь перекинута») вийшла шведською з паралельними перекладами білоруською та вставками українською, польською і литовською мовами.

ХЛІБ (переклад Ії Ківи)

Сергію Масловському

я бачив подушку з хліба

в катівні що на Окрестіна

що ще сказати про почвар

які тіло вбивають

Господи прийди до катованих

скрючених на бетонній постелі

які поклали під голову хліб причастя

07.11.2020 р.

Книги

  • «Belarus: motstandets konst» («Мистецтво народної непокори», 2020 р.)
  • «Belarus omkullkastat» («Білорусь перекинута», 2021 р.)
4. Пінар Селек

Турецька соціологиня, письменниця та феміністка, відома завдяки роботі про права вразливих громад у Туреччині. Одна з редакторок-засновниць провідної феміністичної редакції Amargi та першої феміністичної книжкової крамниці в Туреччині.

У своїх публікаціях багато писала про тяжке становище жінок, бідних, безпритульних, ЛГБТ-спільноти, вірмен і курдів у Туреччині. Її роботи публікували турецькою, французькою та німецькою мовами.

У 1998 р. її притягнули до кримінальної відповідальності за вибух на базарі спецій у Стамбулі. 2,5 роки Пінар провела у в'язниці, де її катували та вимагали зізнатися у звинуваченні.

«Вони заарештували мене та забрали всі документи. Мене почали питати про людей, з якими я розмовляла»

Попри виправдання, у 2007 р. без нових доказів прокурор оскаржив її виправдувальний вирок і вимагав довічного ув'язнення. У травні 2008 р. Пінар виправдали вдруге.

У 2009 р. виїжджає до Берліна, де отримує стипендію PEN Авторів у вигнанні. А в 2011 р. переїжджає до Страсбурга для написання дисертації з політології.

25 січня 2017 р. Головний прокурор Верховного Суду вимагає скасувати виправдувальний вирок і відновити розгляд справи.

Перебуває у вигнанні у Страсбурзі.

Книги

«Маска правди» (2014 р.) «Собаче життя: мужність» (1996 р.)

5. Ананд Телтумбде

Індійський вчений, письменник і правозахисник. Один з найвідоміших дослідників касти в Індії. Після звільнення з енергетичної компанії Petronet LNG India зосередився на вивченні питання соціальної нерівності індійського суспільства. Працював в Індійському технологічному інституті в Харагпурі, а згодом став старшим професором Інституту менеджменту Гоа. Тема каст стала провідною для дослідника та активіста, адже сам Телтумбде народився у бідній фермерській родині та походив з касти далітів — найнижчої та найбільш пригнобленої в Індії.

У січні 2018 р. публікує книгу «Республіка касти: роздуми про рівність у часи неоліберальної гіндутви», в якій проаналізував кастове життя за всю історію незалежності Індії та критикує прем'єр-міністра Нарендру Моді та чинну індійську владу за те, що каста далітів досі не захищена, а її економічне становище досі не покращилось.

29 серпня 2018 р. поліція здійснила обшук у будинку Телтумбде та звинуватила його в маоїстській змові щодо вбивства прем'єр-міністра Індії.

«Весь судовий процес проводився так, ніби я був страшним терористом»

Звільнений 3 лютого 2019 р. за відсутності доказів. Але вже 14 квітня 2020 р. здався Національному агентству розслідувань, а в липні 2021 р. йому відмовили у звільненні під заставу.

Книги

  • «Республіка касти: роздуми про рівність у часи неоліберальної гіндутви» (2018 р.)
  • «Даліти: минуле, сучасне і майбутнє» (2016 р.)
6. Ціці Дангарембга

Драматургиня, письменниця, засновниця PEN Zimbabwe та перша кінорежисерка художніх фільмів у Зімбабве. Її роман «Тривожні обставини» потрапив до списку ВВС «100 найкращих книг 2018 р., які сформували світ» та вважається одним із найкращих романів за всю історію африканської літератури.

Як виконавча директорка організації «Жінки кінематографістки Зімбабве» та засновниця й директорка фестивалю Жіночого кіно в Хараре підтримувала жіноче професійне середовище. У художніх творах розглядає місце жінки в контексті постколоніальних викликів та антигуманних режимів.

У липні 2020 р. брала участь в антиурядових протестах, спровокованих скрутною економічною ситуацією та низьким рівнем медицини, зазнала переслідувань з боку влади й була ув'язнена за «порушення громадського порядку та карантинних заходів».

«Насамперед я письменниця та сценаристка, що порушує соціальні питання.Тому для мене — нормально цікавитися, що відбувається із суспільством»

У романі «Це оплакане тіло» письменниця розповідає про складнощі прийняття себе в умовах жорстокості та відсутності солідарності й підтримки. У 2020 р. Ціці номінували на Букерівську премію.

У січні 2021 р. здобула Міжнародну премію PEN 2021 «За свободу вираження поглядів».Вона присуджується письменникам і журналістам, які попри небезпеку для життя, борються за свободу слова у власній країні.

Книги

  • «Це оплакане тіло» (2018 р.)
  • «Книга не» (2006 р.)
  • «Тривожні обставини» (1988 р.)
  • «Вона більше не плаче» (1987 р.)
7. Девіт Ісаак

Шведсько-еритрейський драматург, журналіст і письменник. У 1997 р. заснував першу незалежну газету Еритреї — «Сетіт», яка висвітлювала протистояння президента й реформаторів. У своїх роботах зосереджується на темах культури й зовнішньої політики країни.

За час роботи видання співпрацював із групою незалежних журналістів і політиків-реформаторів з «групи п'ятнадцяти» (G-15). Згодом видання «Сетіт» опублікувало відкритий лист до президента Ісаяса Афеворкі з вимогою проведення демократичних реформ. Через це 23 вересня 2001 р. Ісаака заарештували у власному будинку в Асмарі за «зраду уряду Еритреї». Десятьох незалежних журналістів і політиків-реформаторів із «групи п'ятнадцяти» (G-15) також ув’язнили.

У квітні 2002 р. Комітет захисту журналістів повідомив, що Ісаака госпіталізували через катування. 27 березня 2009 р. чотири з п'яти найбільших газет Швеції - Aftonbladet, Expressen, Dagens Nyheter і Svenska Dagbladet — опублікували на перших шпальтах заклик про звільнення Ісаака. А 4 травня до посольства Еритреї в Стокгольмі передали спільну петицію. Станом на 4 травня 2009 р. петицію підписали 209 963 людини.

«Він мав вибір: інша робота, інша професія. Він міг би залишитися у Швеції, але обрав повернутися до Еритреї та писати. Це рішення кинуло його за ґрати. Його єдиний злочин – відвага», — написав шведський журналіст Мартін Шиббі, колега Ісаака.

Серед нагород Девіта Ісаака — премія за свободу преси від шведського осередку «Репортерів без кордонів», премія Курта-Тухольського від Шведської асоціації PEN,«Золоте перо свободи» від Всесвітньої асоціації газет і Всесвітня премія ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано за свободу преси.

3 травня 2017 р. Африканська комісія з прав людини та народів оголосила, що вона розгляне справу Ісаака.

Наразі статус невідомий. До 2017 року перебував в ув’язненні.

Книги

«Надія» (2010 р.)

Підготовлено за матеріалами