Робота парламенту в умовах війни є доволі непростим завданням як в організаційному, так і конституційно-правовому аспекті. Колегіальний характер роботи законодавчого органу та природа парламентських процедур вимагають спеціальних зусиль для організації його роботи в таких екстраординарних обставинах, як війна.
З огляду на це, конституційне регулювання в багатьох країнах передбачає часткове делегування нормотворчих функцій від парламенту іншим органам влади. Українське законодавство жодних винятків чи можливостей для делегування законодавчих повноважень не передбачає.
Відповідно до Конституції України Верховна Рада України може і повинна працювати навіть в умовах воєнного стану. Справа в тому, що Україна належить до континентальної системи права, де вага нормативного регулювання парламентськими актами (законами) є надзвичайно високою. Стаття 92 Конституції України передбачає велику кількість сфер (питань), регулювання яких допускається тільки шляхом прийняття законів парламентом. Тому відсутність дієвого парламенту навіть в умовах війни призвела б до значних складнощів для всієї національної правової системи.
Навіть на другому році повномасштабної війни Верховна Рада України продовжила здійснювати свої конституційні повноваження. За цей час робота парламенту постійно змінюється і розвивається, адаптуючись до актуальних умов та безпекових викликів.
У цьому Звіті представлені емпіричні дані щодо роботи Верховної Ради України за період 10- ї сесії (дані охоплюють дати з 5 вересня 2023 року до 5 лютого 2024 року). Дослідження є продовженням попередньої ітерації роботи «Парламент в умовах війни: приклад України», яке охоплює період 24 лютого 2022 року – 30 червня 2023 року (окремі дані стосувались періоду з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2023 року).
Інформацію для Звіту було зібрано з відкритих інформаційних джерел, насамперед із офіційного вебпорталу Верховної Ради України, вебсайтів секретаріатів парламентських комітетів та вебресурсів інших окремих органів державної влади. Для формування методології дослідження та збору інформації експертами було проведено низку інтерв’ю з керівництвом Верховної Ради України та окремих парламентських комітетів.
Головним завданням цього дослідження є представити основні факти та кількісні показники роботи Верховної Ради України. З огляду на зазначене, автори цього Звіту також не робили чітких та однозначних висновків щодо виявлених фактів рекомендацій для парламенту, зосереджуючись у першу чергу на виявлення основних тенденцій роботи Верховної Ради України в умовах повномасштабного вторгнення без надання оцінки чи глибинного аналізу таким тенденціям.
Дослідження проведено групою експертів Програми USAID «РАДА: наступне покоління». Розробку структури звіту, загальну координацію роботи та рецензування результатів дослідження здійснював Володимир Венгер. Операційний менеджмент дослідницької роботи, проведення інтерв’ю з комітетами та підготовку фіналізованого тексту Звіту здійснював Станіслав Івасик. Безпосередньо над дослідженням працювали Богдана Дорошенко, Максим Бондар, Станіслав Івасик, Андрій Кулаков, Діана Ігнатенко та Діана Іщенко.
Дослідження стало можливим завдяки щедрій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і здійснене в межах Програми USAID «РАДА: наступне покоління», що є п’ятирічною ініціативою (2021–2026), яку впроваджує ГО «Інтерньюз-Україна». Зміст публікації необов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.
Завантажити