«Війна не повинна ставити на паузу парламентську просвіту, бо ми не можемо втратити наше наступне покоління. Навпаки війна мотивує завзятіше працювати над тим, щоб виховати свідомих громадян, які братимуть участь у політичному житті, будуть відповідальними за свої рішення та робитимуть нашу країну кращим місцем», – каже Світлана Меркулова.
Пані Меркулова працює вчителем в Ірпінській спеціалізованій школі №2 і є координатором пілотного осередку парламентської просвіти. Близько двох місяців тому її навчальний заклад долучився до мережі ГО «Агенції розвитку освітньої політики» (АРОП), аби реалізовувати парламентські освітні ініціативи. Агенція – за підтримки Програми USAID «РАДА: наступне покоління» – проаналізувала навчальні плани та розробила рекомендації, як інтегрувати громадянську і парламентську просвіту до шкільних курсів.
«Ми виявили, що ані в курсі історії України, ані в курсі навіть правознавства немає детального фокусу на парламентаризмові, на функціях Верховної Ради, на взаємодії громадян з народними обранцями. Наші експерти розробили матеріали для вчителів, щоб можна було заповнити ці прогалини. Але ці ідеї потрібно перевірити, тому ми обрали пілотні школи, які готові стати центром парламентської просвіти для своїх учнів, грома і вчителів регіону», – розповідає директорка АРОП Людмила Паращенко.
Поки напрацьовані матеріали проходять процедуру затвердження МОНУ, Агенція розширює мережу парламентських осередків. Замість мінімально запланованих 20, вони мають вже 27 пілотних шкіл – і це попри війну, яка внесла свої корективи. «Безумовно, те, що ми планували напочатку, змінилося. Наприклад, наші пілотні регіони – в Харківській області, в Луганській, й у самому Харкові – зараз не працюють офлайн, вони зараз тільки в онлайні. Багато дітей перебувають за кордоном, в евакуації або й навіть окупації. Проте ми підтримуємо контакти й за першої ж можливості готові співпрацювати», – додає пані Паращенко.
Заступниця директорки АРОП Ірина Іванюк розповіла, що деякі ініціативи з парламентської просвіти нині організовує й за кордоном: «Я перебуваю у Варшаві. Лише за офіційними даними тут зареєстровано 60 тисяч українських дітей-біженців. Ми плануємо долучитися до роботи Центру освіти і розвитку [позашкільний заклад для українських дітей-біженців] і провести для дітей квест «Що я знаю про мій парламент» і майстер-клас з малювання на тематику «Мій парламент».
Вона вважає, що складнощі війни не мають демотивувати, і навпаки потрібно як ніколи підвищувати обізнаність про український парламентаризм серед українських дітей, які вимушено покинули Батьківщину.
Учителька Ірпінської школи Світлана Меркулова переконана, що впровадження парламентської просвіти до шкільної програми матиме позитивний вплив. Упродовж років вона реалізовувала різні позакласові ініціативи, як-от симуляція виборів чи місцевого урядування, тож вважає, що такі активності в межах шкільних предметів сприятимуть формуванню громадянського суспільства.
«Діти вчаться, що думка кожної людини важлива, і кожен може впливати на прийняття будь-якого рішення. Ми нікого ні до чого не закликаємо, лише показуємо алгоритми, як ухвалювати рішення, як не дозволяти маніпулювати своєю думкою, як тверезо оцінювати політичні програми і партії», – каже Меркулова.
За словами вчительки, після такої просвіти діти також стають більш залученими до самоврядування. Їхня школа в Ірпені була вражена кількома російськими ракетами, і тепер ініціативна група школярів бере участь у відеоконкурсі донорів, щоб отримати гроші для відбудови навчального закладу.
Такі історії й школи показують, який конкретний вплив може мати парламентська просвіта, тож розширення такої мережі лишається пріоритетом навіть у час російської неспровокованої жорстокої війни проти України.