Why do they kill our people: презентація книги про воєнні злочини рф

У середу, 31 січня, ГО «Інтерньюз-Україна» представила англомовну книгу зі свідченнями про злочини російських військових в Україні — "Why do they kill our people? Russia's war against Ukraine as told by Ukrainians". Видання книги підтримав Національний демократичний інститут.

Історії українців, які надихають незламністю. Ілюстрації, які торкаються душі читачів не менше за слова. Книга складається з 7 тематичних частин: про захист рідної країни, спогади з окупації, пережиті тортури у полоні ворога, народження дітей під час обстрілів, втрату коханих і близьких, зруйновані домівки, евакуацію.

До видання увійшли 50 історій. Чому не більше? Під час презентації на це відповіла редакторка книги Ольга Татохіна: «Книга не може бути нескінченною, щоб адекватно сприйняти написане. До того ж вона може бути психологічно важкою для читача навіть після прочитання кількох історій. Кажу це як людина, яка пропустила кожну з них крізь себе. Чесно кажучи, я майже завжди плакала, коли писала і редагувала ці історії. Я стримувала сльози під час інтерв'ю з деякими героями історій, а потім плакала, коли ми завершували розмову».

До створення та презентації книги також долучилися лідерка проєкту, старша аналітикиня ГО «Інтерньюз-Україна» Альона Гришко, головний редактор UkraineWorld Володимир Єрмоленко та медіадиректор Харківської правозахисної групи (ХПГ) Денис Волоха. Експерти ХПГ надали історії, які увійшли до книги.

«Цей проєкт надзвичайно важливий. Видання апелює до головного меседжу: українці нічим не заслуговують переживати ті жахіття, які приносить у наше життя Росія просто тому, що не поважає наше бажання жити вільно, у незалежній Україні», — зазначила Альона Гришко.

На заході також виступили троє героїв, чиї історії описані в книзі.

«За останні два роки ми з побратимами багато бачили та відчули. Ми бачили страшні поранення і смерть наших побратимів. Ми бачили щастя і радість на обличчях одне одного, коли виконували завдання. Ми бачили війну такою, якою вона є насправді, не такою, як у кіно», — розповів Ігор, солдат 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура».

Своїми спогадами також поділилася Марічка, яка разом із маленьким сином пережила російську окупацію: «На початку повномасштабного вторгнення я з трирічним сином, дворічним племінником, шестирічним братом і двома молодшими сестрами виїхала до батьківського будинку під Києвом на Житомирській трасі. Там ми й потрапили під російську окупацію. Лише під постійними вибухами російських бомб я нарешті зрозуміла, що Росія прийшла з війною в мій дім. Лише після того, як росіяни почали катувати, вбивати та ґвалтувати тисячі українців, я вперше в житті вирішила, що не все можна зрозуміти та виправдати».

Надія, вдова українського воїна, розповіла їхню з коханим історію: «Я пережила перший рік після втрати, залишилося ще шість — із семи років, які ми прожили разом. Мій чоловік був впевненим, відповідальним, добрим і турботливим. Він був ідеальним для мене, і я постійно говорила йому про це. На щастя, у мене є син, копія мого коханого. Нам дуже важко після його втрати. І легше не стане. Часом мені здається, що минулого життя взагалі не існувало. Неможливо, щоб моє щастя було справжнім. Я проводжу виставки у Франції, часто даю інтерв'ю, намагаюся брати участь у багатьох проєктах із вшанування пам'яті захисників України. Хочу, щоб іноземці знали, що людина не народжується для війни. Наші хлопці були такими ж, як і всі інші. У них були хобі, звички, повсякденне життя. Але вони вимушено стали воїнами».

Книга "Why do they kill our people?" буде доступна онлайн уже наприкінці лютого 2024-го.