Слова, що вбивають: 8 векторів російської геноцидної риторики

Пропаганда вбиває, і за інформаційні злочини має бути покарання. Донести цей меседж — головна мета проєкту Kremlin`s Voice. Останні пів року наші аналітики й аналітикині досліджували саме геноцидну риторику російської пропаганди, адже рупори Кремля не просто поширюють дезінформацію та деструктивні наративи, а й створюють підґрунтя для воєнних злочинів проти українців.

Результатом дослідження й була присвячена онлайн-дискусія «Слова, що вбивають: геноцидна риторика російських пропагандистів», яка відбулася 25 січня за підтримки Національного демократичного інституту.

Про поняття «геноцидна риторика» учасникам розповіла заступниця головного редактора UkraineWorld Анастасія Герасимчук:

«Геноцидна риторика — це спосіб заохочення та виправдання геноциду. У міжнародному гуманітарному праві є прецедент, який дозволяє визначити цей термін ширше та виокремити ознаки, які Росія використовує для заохочення геноцидних дій проти українців. Прикладом може слугувати випадок із Руандою, коли засновника "Вільного радіо і телебачення тисячі пагорбів" звинуватили у використанні геноцидної риторики».

Аналітики й аналітикині ГО «Інтерньюз-Україна» розповіли про 8 напрямів, у яких працює російська пропаганда, та як саме рупори Кремля перетворюють слова на зброю у війні Росії проти України.

Журналіст-аналітик Владислав Фарапонов звернув увагу на вмінні пропагандистів підживлювати насильство проти українців, маніпулюючи словами: «Їхні наративи слугують як інструментом для виправдання агресивної політики РФ, так і змушують переосмислити міжнародну підтримку України як акт агресії проти Росії, тим самим легітимізуючи дії у відповідь проти західних країн. Це класичний приклад пропаганди, спрямованої на формування громадської думки та виправдання крайніх заходів перед обличчям міжнародної опозиції».

Також він розповів про один з улюблених прийомів рупорів Кремля: «Російська пропаганда часто використовує різні тактики для маніпулювання громадською думкою, і звинувачення жертв є однією з них. Ось три способи, як пропаганда може це застосовувати: переписування історії або фактів, перекладання відповідальності та  дегуманізація жертви».

Як саме пропагандисти адвокатують так звану «СВО» розповів журналіст-аналітик Андрій Авраменко:

«Російська "спецоперація" була б неможливою без масованих пропагандистських зусиль. Захист власної землі завжди легітимний, і водночас ніхто не любить, коли його називають агресором. З цією метою Кремль заборонив саме слово "війна" — через негативні конотації, які воно несе. Чимало людей в Росії переслідували лише за те, що вони називали війну війною. Однак деякі провідні пропагандисти використовували цей термін і чомусь не зазнали жодних санкцій».

Також він окремо зупинився на фейках, які активно поширювала ворожа пропаганда: від чуток про секретні біолабораторії до заперечення одного з найбільш жорстоких воєнних злочинів російської армії — масових убивств у Бучі, які російська пропаганда називає «інсценуванням».

Також рупори Кремля не уникають гендерних питань, щоправда, вони систематично використовують наративи про «загрозу фемінізму» та захист так званих традиційних цінностей від «західного впливу». Про гендерну дезінформацію розповіла журналістка-аналітикиня Дзвенислава Щерба. Вона зауважила, що пропагандисти не тільки принижують українок і глузують із постраждалих, а й прямо закликають до гендерно обумовленого насильства. 

Окремо вона звернула увагу на новомову пропаганди РФ: «Терміни "Гейропа", "Країна 404", "Свинорейх" і "Малоросія" доводять, що фантазія пропагандистів не має меж у створенні образливих слів про українців. Але хотілося б зупинитися на одному з прикладів — "кастрюлеголові". Цей термін вигадали у 2014 році під час Євромайдану. Він стосується подій, коли протестувальники жартували з колишньої влади після ухвалення закону, що забороняв носити шоломи у громадських місцях. Тож люди одягали на голови рандомні речі — так вони хотіли показати абсурдність закону. Однак російська пропаганда дискредитує як ці події, так і українців, які мають активну громадянську позицію».

Про лінгвоцид як окрему тематику риторики російських пропагандистів розповіла журналістка-аналітикиня Інна Полянська:

«Росія свідомо використовує мову як зброю у загарбницькій війні проти України. Російська мова — інструмент асиміляції, а будь-яка спроба опору таврується як "нацизм". Саме тому російські війська негайно замінюють топоніми на окупованих територіях на російські та вилучають із бібліотек українськомовні книжки. Така стратегія — логічне продовження політики систематичної заборони та маргіналізації української мови, яку проводили у Російській імперії. Продовження обмеження української лексики, щоб зблизити російську та українську».

Також вона прокоментувала відверті, прямі та жорстокі заклики до геноциду українського народу: «Поки офіційні рупори Кремля ретельно добирають слова та формулювання, надають їм розмитості та метафоричності, є і такі, що називають речі своїми іменами. Символічно, що серед таких пропагандистів є і комбатанти, які долучилися до знищення української нації як на фізичному, так і на інформаційному рівнях».

Детальніше про те, як пропаганда РФ спекулює інформацією та перетворює деструктивні наративи на чергові патрони у війні проти України — дивіться на нашій фейсбук-сторінці.