Чи можлива свобода преси та що чекає медіа у майбутньому: нотатки зі «Східноєвропейського Давосу 2018»

Щороку на початку вересня польське курортне містечко Криниця перетворюється на «Східноєвропейський Давос» – саме так часто називають Економічний форум, який 4–6 вересня 2018 р. відбувся тут в 28-й раз. Політики, експерти, бізнесмени, інноватори та журналісти збираються, щоб обговорити сучасні тенденції та виклики для Європи. Окрім цього, в неформальних розмовах міністри та директори компаній можуть «звірити годинники» та ініціювати партнерські проекти.
 
Попри назву «Економічний», форум став місцем для дискусій навколо начебто суто «гуманітарних» питань: медіа, пропаганда, політика пам’яті, ідентичність, цінності. І це тому, що усі ці питання лежать в основі політики та економіки. 
 
«Інтерньюз-Україна» на форумі цього року представляв програмний директор Андрій Кулаков. Разом з колегами з Польщі, Угорщини та Німеччини він узяв участь у панелі «Свобода преси: чи вона все ще можлива?».

Ось основні тези з дискусії панелістів.

  • Абсолютна свобода преси неможлива. І навряд чи таке ставалося колись в історії. Проте нею слід керуватися як регулятивною ідеєю, вона має спрямовувати журналіста в його діяльності.
  • Слід розрізняти негативну свободу, тобто «свободу від» (втручання власників, рекламодавців, урядів, спонсорів), та позитивну свободу – «свободу для» (виконання місії, дотримання стандартів). Абсолютної негативної свободи не досягти – до неї можна тільки прагнути. А позитивна свобода накладає на журналістів та редакторів професійні обов’язки і відповідальність за надання (або ненадання) суспільно важливої інформації.
  • Поляризація медіа на два протиборчі табори – загальносвітовий тренд. Він дуже явний у США, але також і в Польщі, де медійне протистояння вже починає нагадувати гарячу війну. І це неодмінно шкодить журналістиці.
  • Все більше медіа-споживачів уникають новин, які стають дратівливим подразником. Аудиторія все більше хоче отримувати підтвердження своїх візій та стереотипів, аніж розбиратися, як воно є «насправді». А це відкриває великий простір для фейкових новин та маніпуляцій.
  • Традиційні медіа все більше переходять в онлайн і економічно від цього страждають. Рекламні кошти в «онлайні» здебільшого отримують не медіа-редакції, а великі корпорації (Facebook, Google). Тому потрібен пошук нової бізнес-моделі для медіа. Нею може стати: 
  1. нова ініціатива Європейської Комісії стосовно авторського права в Інтернеті, яка нині активно дебатується, 
  2. домовленості та обмеження монопольного впливу онлайн-гігантів, 
  3. якийсь третій шлях.
  • Для свободи слова та реалізації пресою своєї соціальної функції вкрай важливий розвиток суспільних медіа. Успішним прикладом тут може слугувати кейс Німеччини, де система фінансування суспільних медіа дозволяє балансувати між інтересами та будувати порядок денний медіа у відповідності до реальних потреб місцевих громад.
  • Потрібне переосмислення традиційних понять «медіа», «журналістика» та «свобода преси», тому що:
  1. Факти все більше будуть втрачати своє значення. Ми перейдемо в добу світу постправди: технології через 2–3 роки зможуть сфабрикувати будь-який факт (синтезувати голос, зображення, відео). Відрізнити реальність від фейку стане вкрай важко.
  2. Поведінка аудиторії все більше буде переходити від парадигми «отримувати новини» до «отримувати підтвердження». Відповідно, готові рецепти, рішення та персональні візії в медійному супермаркеті будуть купувати охочіше, ніж факти та новини.
  3. Саме питання свободи слова засноване на важливості розуму та критичного мислення. За цією традиційною концепцією, людина в своєму щоденному житті має робити свідомий вибір, ґрунтуючись на аналізі фактів. Саме тому важливий неупереджений та вільний потік інформації. Проте завдяки поведінковій економіці ми знаємо, що зазвичай людина робить навіть економічні рішення на ірраціональних засадах.